Четвер, 25.04.2024, 23:09 | Головна | Реєстрація | Вхід | |||||
Цікава математика |
Меню сайтуПошукКалендар
ГодинникДрузі сайтуi8 СтатистикаОнлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Авторська поезія
Пам’яті мого дідуся, Гладченка Олександра Юхимовича, присвячую…
Пам'ять. Ліси палали і
поля і важко стугоніла Ненависна чужа
земля, що нас скорить хотіла. У бій хоробрі
йшли бійці, відважнії солдати, А десь в
далекому краю чекала сина мати.
Бо ж він пішов
ще в перші дні, суворі і криваві, Вертавсь до
неї тільки в сні в жаркій вогненній лаві… А він і
справді був в вогні, могутній і незламний, Листи короткі
писав їй, мов зовсім юний, славний.
Не всі
добрались до Берліна – поліг в священному бою, І вже як
смерть навстріч летіла, він матір пригадав свою. Поміж братів
солдат в могилі лежить в далекій чужині, Піднятися
знайшов він сили і звівся в брилі кам’яній.
Осінь. Я чую запах осені п’янкий, Я бачу диво-світ оцей чудовий, Політ мене підхвачує стрімкий І всіх дивує дзвоном малиновим.
Чому чарує осінь золота, Чому у серці струни зачіпає? Чому у серці туга знов ота Дзвенить, тремтить і спокою не знає?
Я знаю, чим дивує цей політ, - Він бачить світ очима обома, А серце терпко грає і бринить, Бо знає – після осені – зима…
Матері. Наша люба ненько,мамо дорогенька, Де ж на світі взяти нам такі слова, Щоб тобі подяку передать, рідненька, І любов дитячу виразить сповна. Ти нас народила,вивчила,зростила, Стежку показала у ясні світи. А коли зміцніли наші юні крила, Нашим перемогам так раділа ти! Поцілуєм щиро ми твої долоні, Що завжди зігріють лагідним теплом. Рано посивіли материнські скроні В боротьбі за щастя із жорстоким злом. Ми уже дорослі,в тебе є онуки, Всі до тебе линуть в пошуках тепла. Не знайдуть спочинку материнські руки, Скільки ж ти любові всім нам віддала! За добро і ласку,серце полум'яне, І за чуйне серце,душу золоту, Ти прийми,рідненька, наш уклін і шану, Нашу щиру вдячність і любов святу.
|
||||
Copyright MyCorp © 2024 | Конструктор сайтів - uCoz |