| Середа, 24.04.2024, 03:13 | Головна | Реєстрація | Вхід | |||||
Цікава математика |
Меню сайтуПошукКалендар
ГодинникДрузі сайтуi8 СтатистикаОнлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 Курси валют Допомога сайту Рекламний блок |
 Авторська поезія
Олександр Мороз (alexfrost) * * * Неначе і веселе у Місяця життя: Ясну стежинку стеле і чує він биття. Биття палкого серця хвилює все його І очі, мов озерця... Кого ж згадав, кого? О,Сонце! О, кохана! О, де ти? Озовись! На серці в мене рана,о, змилуйсь, покажись! Внизу вода хлюпоче, дрімає в тиші пень, І Місяць неохоче стрічає новий день. Ось Сонце виринає, продовжує життя, І в сяйві Місяць тане,- пливе у небуття...  * * * О, мій щедрий світе! Це не вечір - чари, Ти палку надію знов приніс мені. І звучать на світ весь золоті фанфари, І лечу до тебе знов неначе в сні. Лине вгорі місяць, сум свій притаївши, У промінні тихім йдуть його літа. Як її побачиш - серцю затишніше, Та проте далеко зіронтка ясна... Незвичайну силу криють її очі, Кучерики любі, радісні уста. Мелодійно линуть вічні звуки ночі: "Яблука доспіли..." Молоді літа... Лебединая верность. У лесного озера юноша стоял И за парой лебедей зорко наблюдал, Те счастливо плавали, радость затая, И неслась над озером песня соловья: "Поучиться людям бы в белых лебедей, Поучиться верными быть любви своей..." Вдруг, как гром, над озером выстрел прозвучал, С болью в нежном голосе лебедь застонал. Смерть ему мгновенно так руку подала, Жизнь его красивую рано так взяла. Лебедушка верная к милому плыла, Словно руки, белые крылья подняла. И взлетела в небо вдруг к сизым облакам, Камнем в воду пала да и осталась там. Верность лебединая всем известна нам, Да не всем приходится верность по душам. Поучиться людям бы в белых лебедей, Поучиться верными быть любви своей...  |
||||
 |  | |||||
| Copyright MyCorp © 2024 | Конструктор сайтів - uCoz |
|