Часто замислююсь, чому тільки 8 Березня багато хто з нас звертає свій
замислений погляд на обраницю, болісно згадуючи, що так, сьогодні Жіночий день
і потрібно зробити щось таке героїчне.
Я за те, щоб Жіночий день став кожним днем у році!
Так, не помічаємо ми часом істот з паралельного світу,
загадкового і прекрасного, не бачимо їх, дочок Єви, які здавна вторглися в наш
патріархальний розгардіяш.
Розкрийте в подиві оченята: ось
вони! Поруч! Близько! Скрізь! І з нами, і в нас, і уві сні
мрійливому, і в буденній реальності.
Жінка! Скільки квітів тобі подаровано, що й океани можна покрити
яскравим килимом! Скільки віршів і пісень про тебе складено, - жоден
космічний корабель не зможе понести в зоряні далі!
О,
Жінко! Ким ти була? Афродітою, витканою з морської
піни? Радісною Венерою? Галатеєю, що зійшла з п'єдесталу
кохання? Снігуронькою, що залишилася жити, бо саме Сонце було
засліплене її божественною красою?!
В розхристаному світі дитинства ми так відчайдушно шкодували
і любили нещасних, але таких гордих Попелюшку, Русалочку, Дюймовочку, що
готові були на самопожертву заради чистої, як джерельна водиця,
всепоглинаючої любові!
Трохи подорослішавши, ми шукали серед однокласниць юну
Джульєту, до болю в очах видивлялися на невідомих блакитних берегах
прекрасну Ассоль і мріяли наповнити свої червоні вітрила буйним
вітром. Обіймаючи ніжний стан запрошеної на танець дівчини, відчували
в ньому тендітність тургенєвської панночки, вдивлялися в чарівні личка,
намагаючись побачити в їх рисах Незнайомку і Сольвейг ...
Мрії розсіюються як ранкова імла, але залишають назавжди в
палаючих серцях найтоншу солодку плівку, легку і серпанково-прозору, та
міцну, - адже сплетена вона павутинками кохання ...
А коли ти відчуваєш тіло сусідської Наташки, що
довірливо притулилася до тебе, яку, здавалося, ще вчора смикав за коси, ти
зі солодким жахом усвідомлюєш раптово, що відтепер вона - твоя Жінка!
Так люби її,
нерозумний, твори, створюй героїню щасливого твого роману! Ти- творець,
ти обранець, тебе полюбили! Пишайся і возрадуйся!
Хто, якщо не Вона, обдарує тебе неземним
блаженством? Хто підтримає, коли тобі погано,підставивши слабке, але таке
надійне плече, хто подасть свою божественну, нехай і в горбках мозолів,
руку? Вона, твоя Жінка. І ніхто інший!
А як розцвітає Вона, яка прекрасна, коли любить, коли
улюблена! І як втрачає Вона свою привабливість, як в'яне, подібно
спраглому води трояндовому кущу, її краса, якщо серця , що билися в
унісон, починають йти в рознос!
Не примушуйте Жінок плакати, адже сльози - доля слабких, а
Вона повинна бути сильною, гордою, щоб вміти відстоювати свою Любов,
Вірність, і таке крихке, але потужне, всієї душею Її вистраждане Щастя!
Люби її. Вона і мати, і дружина, і донька, і навіть
випадкова попутниця, Вона - твій ангел-хранитель, твоя нитка Аріадни, що виведе
з лабіринту хаосу і брехні на світло доброї,блискучої, безсмертної Любові!
По вузькій стежині Любові пліч-о-пліч повинні йти
тільки двоє. Він - Вона, твоя Жінка, ніколи не зверне з стежки
тієї. Довірся Їй. Люби Її завжди, тому що єдина Вона, твоя
Жінка, здатна підняти Любов до таких сяючих висот, які ти не зміг би
підкорити поодинці! Пам'ятай про це, чоловік, якого вибрали.
