Виникнення китайської
цивілізації на берегах річки Хуанхе відноситься до початку II тис. до н. е. Збереглися позначення цифр на
ворожильні кістках тварин XIV в. до н. е. На уламках посуду XIII-XII ст. до н. е. є зображення геометричних
орнаментів з правильними 5 -, 7 -, 8 -, 9-кутниками.
Китайський спосіб запису чисел спочатку був мультиплікативним. Наприклад, запис числа 1946,
використовуючи замість ієрогліфів римські цифри, можна умовно уявити як
1М9С4Х6. Однак на практиці розрахунки
виконувалися на лічильній дошці, де запис чисел був іншим - позиційним, як в
Індії, і, на відміну від вавилонян, десятковим.
Обчислення проводилися на спеціальній лічильній дошці суаньпань, за принципом
використання аналогічним російським рахівницям.
Нуль спочатку позначався
порожнім місцем, спеціальний ієрогліф з'явився близько XII століття н. е. Для запам'ятовування таблиці
множення існувала спеціальна пісня, яку учні заучували напам'ять.
До епохи, коли «розцвіли сто квітів, змагалися сто шкіл учених», відноситься
діяльність Конфуція (551-479 до н. е.), що виробили основи вчення про
«доброчесну поведінку». В цей час з'явилися перші
книги з математики, які склали основи «Математики в дев'яти книгах» (III ст. До
н. е.).
Для забуття колишніх традицій імператор Цинь Шихуанді в 221 р. до н. е. наказав спалити всі книги. Але вже незабаром, у II ст. до н. е., був винайдений папір і
почалося відновлення давніх книг.
У VIII ст. в Китаї поширюється буддизм. Розвивається китайська
ієрогліфічна писемність (в даний час з 49 000 ієрогліфів в основному
використовується лише приблизно 5000). У XVIII в. була створена китайська
енциклопедія «Повне зібрання книг, карт, креслень і малюнків з давнини до
сьогодення» в 5163 томах.
Серед найважливіших досягнень китайської математики відзначимо: правило двох
помилкових положень, запровадження від’ємних чисел, десяткових дробів, методів
розв'язання систем лінійних рівнянь, алгебраїчних рівнянь вищих ступенів і добування
коренів будь-якого ступеня.
